Творчість

Модниця Жирафа

Автор твору - Лариса Омельченко, мультиплікаційний ролик - Клуб "КІНОМУЛЬТИК" (Підгорне, Дніпропетровської обл.)

Ольга Василюк. Не твоя. Прем'єра 2018

Автор музики: О. Василюк
Автор слів: О. Василюк
Sound Production: Tomash Lukach (Lukach Sound)

Я любила, а ти? Скажи "так" чи "ні"..
Чи просто мовчи...

І чи були зізнання правдиві твої?
Чи краще мовчи...

Ким же я була, 
що зі мною ти так вчинив?
Мабудь, була ніким.

Більше я не буду з тобою,
Ніколи не буду.
Ніколи для тебе більше я.
Більше в нас не буде історій,
Я просто забуду, 
Почну все з нуля.

Більше я не буду збирати
Розбите кохання,
Розламані сни і почуття.
Більше я не можу чекати,
Лишай собі небо.
Я вже не твоя.

Поезія Інни Гончар

Небесне натхнення

До тебе іду я щоднини,
Праотча моя рідна мово!
До слова іду на гостини,
В душі завмираючи знову.

Ще тільки рушаю з порогу –
А небо дарує натхнення,
І йду я, щаслива від того,
Що в мене вкраїнське наймення.

Ось так кожна мить, наче диво:
Являється пісня у звуках
І, як розхвильована нива,
До серця з надією стука.

Минеться осіння негода –
І райдуга барви з’єднає,
Бо мова мойого народу,
Як сонце святе, не зникає!

«Снайпери-амури» від Віктора Винника і МЕРІ

Літо закінчилося, і українські музиканти з новими силами продовжують видавати на-гора якісний національний музичний продукт.

Віктор Винник і МЕРІ також не стоять осторонь і преставляють на розсуд публіки новий сингл, який увійде до п’ятого ювілейного альбому команди.

Трек під назвою «Снайпери-амури» має давню історію. Пісню було написано десять років тому, вона мала увійти до альбому «Війни в прямому ефірі» (2010), але не склалося.

"Русскому Миру" посвящается

"Русский Мир" мертвечиной пропах.
Где он был, там везде трупов горы.
Ложь сплошная, насилье и страх -
Вот его три кита, три опоры.

Он всю жизнь пригубить не дурак,
Пьёт взахлёб эту красную влагу.
Жертвы ищет хмельной вурдалак. -
Он без крови не ступит и шагу.

Он на весь белый свет жутко зол.
Но убийцу ждёт Божья Десница.
И всё чаще осиновый кол
Стал в кошмарах ему ночью сниться.

(10 сентября 2018 года)

Александр Бывшев,
Россия

Поезія Ольги Романишин

Липневе...

Окрайчик сонця на хмаровинні,
Дзиґарок серця швидкує нині,
А я — у літо: чимдуж, босоніж...
Ой, леле–леле, чи ладна з–поміж?!
У зілля чисте вдягаю душу:
Час підганяє, правопорушник.
А я — до тебе повільним кроком...
Дощу хотілось — тепер морока...
Густе повітря помежи пальці,
В середостінні — гуп калатáльця:
Вростаю в землю, в сади липневі.
Налий–но зваби у келих Єві!..

 

Дівчинка

Почесна нагорода – за пісню «Білі ангели»

Відоме творче подружжя – Тетяна і Сергій Дзюби стали лауреатами Міжнародної премії авторської пісні ім. Василя Симоненка. Їх відзначено за чудову пісню «Білі ангели». Музику на вірш Тетяни «Сніг лапатий – син слухняний віхоли...», перекладений багатьма мовами світу, створив Сергій. Проникливо та чарівно пісню «Білі ангели» співають Інна й Тетяна Чабан, переможці багатьох міжнародних і всеукраїнських мистецьких конкурсів та фестивалів.

Міжнародну премію авторської пісні ім. Василя Симоненка заснували громадські організації з Волині («Чумацький віз») і Придесення («Криниця») з метою популяризації в Україні і за кордоном справді талановитих сучасних українських пісень, які поєднують прекрасну, глибоку, милозвучну поезію та гарну, оригінальну мелодію, яка легко запам’ятовується.

Отож щиро вітаємо достойних лауреатів! До речі, зараз Сергій Дзюба готує до друку збірку зі ста своїх пісень «Примчу на білому коні», де будуть представлені як пісні на поезії Сергія (зокрема, створені разом із відомими композиторами), так і пісні на вірші українських і зарубіжних поетів, музику до яких написав Сергій Дзюба.

Я ніколи не думав, що може ненависть так...

я ніколи не думав, що може ненависть так,
народившись нізвідки, щедро мене наповнити,
що побачу, як у польоті тривожно птах
не ухилиться від розбитої навпіл бомби – ти

не збирався ще вчора лишати усе, що мав,
і рушати кудись у болота, холодні схови,
до зруйнованих вщент будинків, де ще нема
аніяких запевнень, що їх відбудують знову.

і сьогодні, ненавистю висічений по вінця,
кожне слово – червона смуга від батога,
я дивлюсь і не можу відвести погляд від місця,
де під ковдрою мала б бути твоя нога.

Про війну

Я надсилаю порожні рядки –
Вони змістовні тепер як ніколи.
Пусті поля, пусті береги,
Чорнила скапують стиха додолу...

І мліє палець... Нехай не болить!
Лише думки зазнали утоми.
У скронях тисне, в мізках бринить,
Нема ні крапки у мислях, ні коми.

Усе потоком рветься в папір,
І почуття так сіпають душу.
Я хочу довго про все говорить,
Зізнатись в муках своїх я мушу!

Об'єднати вміст