Жінка-УКРАЇНКА

Цієї осені трапилося багато гарних книг українських авторів. Серед них − текст Юрія Луценка у записі Мустафи Найєма «По обидва боки колючого дроту» (2014).

Чому читала?

Тому, що я − не політик, а визначитися щодо окремих проблем/осіб у політиці як громадянці України треба, бо працюю з молоддю, зі студентами. Якраз отакий кулуарно-документальний, афористично-аналітичний твір виявився доречним.

Саме так відповіла Маріанна Шутко на запитання про назву своєї нової книги поезій на загальних зборах Закарпатського відділення НСПУ, де її та ще кілька чоловік приймали до Спілки. Вірніше, рекомендували, бо приймати будуть у Києві.

Це вже третя книга талановитої молодої авторки, якій вдалося зробити надзвичайний ривок у якості текстів, показати ріст і переконати читача, що вона має потужний потенціал, що вона пише цікаво, яскраво, непередбачувано, парадоксально, надривно, емоційно, щиро, відверто і, що найголовніше, майстерно і цікаво. Її поезію високо оцінили імениті майстри слова: Дмитро Кремінь, Ігор Павлюк, Надія Панчук, Василь Густі, Мирослав Дочинець, Володимир Товтин, Василь Шкіря, Мар’яна Нейметі, інші письменники, які, всі як один, хотіли дати рекомендації Маріанні, але вона прийняла їх тільки від перших трьох, бо лише стільки вимагає наш Статут. Тож обласний етап успішно пройдено, але нині я хочу сказати не про це, а про саму книжку «Стенокардія», яка щойно побачила світ у видавництві «Ліра» в Ужгороді і вже стала популярною на Закарпатті. До речі, за першу книжку «Феєрверк багряної шипшини», що вийшла минулого року, Маріанна вже отримала обласну премію «Дебют», про що інформували читачів письменницькі сайти «Укрліт» та «Буквоїд».

Перед днем Незалежності України отримала несподіваний подарунок - запрошення на прем’єру документального фільму «Сходи Якова» від режисера та сценариста фільму Лесі Харченко. Прем’єра фільму відбулася якраз до дня Незалежності України 23 серпня 2014 року у кінотеатрі Жовтень у м. Києві в рамках проекту «Любомир».  Фільм ще буде в прокаті.  

Дивно розкидає свої карти Життя...

Хіба думала маленька Оксaна Бурковська, яка народилася в селі Карпатське Львівської області, що колись опиниться далеко-далеко від милої серцю землі – аж у штаті Вірджінія, в США? Та де там! Про це вона й не мріяла. А мріяла змалку донька Йосипа та Ганни Бурковських – вчителя математики і фельдшерки сільської лікарні – поїхати здобувати вищу освіту в Києві. І таки здійснила її, закінчила інженерний факультет Київської сільськогосподарської академії (тепер Аграрний Університет) й отримала диплом інженера.

Відгук на нову книгу Тетяни Череп-Пероганич «Іриси для коханого» (Канів, 2014, видавництво «Склянка Часу*ZeitGlas»)  від колеги і земляка.

Поетеса Тетяна Череп-Пероганич своєрідно підтвердила свою любов до чоловіка Юрія: «Не кажу про кохання, а виливаю його у вірші, які присвячую Тобі», - написала вона в одному з 20 одкровень, що увійшли в її збірочку «Іриси для коханого».

Є там інтим, про який тільки їм двом відомо. Хоча й про це багато хто може сказати, мовляв, і в нас так було.  Та найбільша  цінність Таніних освідчень, напевно, в тому, що їх можна назвати Гімном і Конституцією для всіх закоханих і тих, хто тільки мріє закохатися.