Рецензії

Як уникнути особистісної клітки та побудувати кращий світ

Рецензія на книгу Анатолія Власюка «Інтуїція»
Власюк А. Інтуїція: Роман. − Дрогобич: Просвіт, 2014. − 160 с.

Людина не народжується раз і назавжди в той день,
коли мати народжує його на світ,
життя змушує його знову і знову −
багато разів − народитися наново самому.

Габрієль Гарсія Маркес

Єдино, що потрібно для тріумфу зла,
щоб гарні люди нічого не робили. Емонд Берк

Відзив про прем’єру документального фільму «Сходи Якова» Лесі Харченко.

Перед днем Незалежності України отримала несподіваний подарунок - запрошення на прем’єру документального фільму «Сходи Якова» від режисера та сценариста фільму Лесі Харченко. Прем’єра фільму відбулася якраз до дня Незалежності України 23 серпня 2014 року у кінотеатрі Жовтень у м. Києві в рамках проекту «Любомир».  Фільм ще буде в прокаті.  

Книга про український театр "Заграву" у Канаді - неперевершена

У 2013 році в Торонто вийшла універсальна книга про український театр Канади «Заграва», авторами якої є Валерій Гайдабура та Йосип Терлецький – керівник Українського драматичного театру «Заграва», завдяки якому я отримала неоцінений скарб – знання про театральне мистецтво в еміграції. Вірніше зрозуміла, що Бог створив українця для світу тільки тому, що з його душі завжди виростають яскраві думки. І саме так очевидно думає найкращий цвіт, ті, хто своїм акторським талантом засвідчують українськість далеко за межами рідної України.

Храм поезії і почуттів у віршах Оксани Маковець

Book Cover

Дивно розкидає свої карти Життя...

Хіба думала маленька Оксaна Бурковська, яка народилася в селі Карпатське Львівської області, що колись опиниться далеко-далеко від милої серцю землі – аж у штаті Вірджінія, в США? Та де там! Про це вона й не мріяла. А мріяла змалку донька Йосипа та Ганни Бурковських – вчителя математики і фельдшерки сільської лікарні – поїхати здобувати вищу освіту в Києві. І таки здійснила її, закінчила інженерний факультет Київської сільськогосподарської академії (тепер Аграрний Університет) й отримала диплом інженера.

Сучасні герої минулого Наддніпрянщини

Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» (м. Луцьк) повинен процвітати й надалі, випускаючи в світ такі книги, як «Великий Луг над Дніпром. Казки і легенди» дніпропетровської дитячої письменниці Еліни Заржицької. Книга видана  із високою майстерністю поліграфії, яка підкреслила самобутні, живі, барвисті малюнки художників-студентів Дніпропетровського театрально-художнього коледжу (керівники: Лана Королевська, Діана Самарська). Підкупає зі смаком продумана композиція оформлення титулів до розділів Аліси Осіпової.

Й інтимна присвята може бути Гімном для багатьох

Відгук на нову книгу Тетяни Череп-Пероганич «Іриси для коханого» (Канів, 2014, видавництво «Склянка Часу*ZeitGlas»)  від колеги і земляка.

Поетеса Тетяна Череп-Пероганич своєрідно підтвердила свою любов до чоловіка Юрія: «Не кажу про кохання, а виливаю його у вірші, які присвячую Тобі», - написала вона в одному з 20 одкровень, що увійшли в її збірочку «Іриси для коханого».

Є там інтим, про який тільки їм двом відомо. Хоча й про це багато хто може сказати, мовляв, і в нас так було.  Та найбільша  цінність Таніних освідчень, напевно, в тому, що їх можна назвати Гімном і Конституцією для всіх закоханих і тих, хто тільки мріє закохатися.

Юрій Ключ. «Попереду – чужих провин пороги…»

Так стверджує в одному з віршів своєї книги поезій "Зорепад серця" (Дніпропетровськ, "Пороги", 2005) молода січеславська поетка Наталя Федько.

В поетичній книзі читач прагне перш за все знайти тремтливе й беззахисне, а, значить, і правдиве до щему авторське «я».

Рецензії від Юрія Ключа

Юрій Ключ. «Колюча стерня асфальту»

Зробити крок в невідомість наважиться не кожен. Це стосується й поетичної творчості, де результат експерименту завше непередбачуваний і який не можна синтезувати розрахунком.

Саме на експеримент, на погляд автора цих рядків, наважилась дніпропетровська поетка Світлана Поливода, витворивши книгу "Вірую!". Й хоча Світлана не новачок в поетичній царині (вона авторка кількох поетичних збірок), та це перша її поетична книга українською мовою.

Чотири рецензії на одну книгу поетеси Світлани Костюк «Листи без конвертів»

1.Ігор Павлюк: Відкритий лист до Світлани Костюк

Світлана Костюк. Листи без конвертів: поезія [текст]/ С. С. Костюк ; худ. оформл. А. О. Костюка. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2013. – 112 с.

Ця перша паморозь осіння,
Цей витвір болю й самоти...
І я, в надії на спасіння,
Пишу до Вічності листи...

 (Світлана Костюк. Із циклу «Окрайці думок»)

Революційна доцільність любові

Рецензія на книгу Дмитра Бондаренка «Роман з революцією»

Жити дуже складно.
Дуже мало любові
і багато самотності

Петро Мамонов

Антонім любові − це навіть
не байдужість і не огида.
Це банальна Брехня.

Сергій Довлатов

Більшість з нас живе, як... живе. Побут, робота, типові розваги, звані в психології гучним словом «рекреація».Сумно.

Поезія на часі

Суспільна, патріотична лірика найзатребуваніша тоді, коли те саме суспільство колективно думає над одною проблемою або ж має спільного ворога. Не таємниця, що в мирний час читачеві ближчою є філософська чи інтимна лірика, проте, звісно, не можемо проводити якихось універсалій.

Уже минула зима запам’яталася не тільки тим, що багато хто по-новому осмислив для себе слова Шевченка і аж тепер відкрив для себе його слова – а, може, не читали «Кобзаря», а просто почали молитися – бо неспокійно. Бо дотепер мир – то була норма, а тепер – сподівання. І звідкись взявся, хоча, можливо, і  визрів, поділ на «свій»/«чужий» і тепер уже кожному є що втрачати, і  кожен свідомо чи ні зайняв якусь позицію: хтось – на барикади, хтось – у лави «інтернет-вояк», хтось не сприйняв і не прийняв цього суспільного конфлікту і так само справедливо чекає, коли нарешті переможе здоровий глузд, а комусь гострим по свіжому весь цей час були телевізійні новини, адже там – син, брат, чоловік, а з екрану лиш кров і крики, а то болить, і страшно. Переділилися.

Акт класико

 Відгук на нову книжку землячки.

В гонитві за модерним та постмодерним витівники від художнього слова літератори часом заживають популярності, навіть помітних грошей на вбивчих сюжетах, страшилках, еротичних вибаганках. Читається таке пересічним земляком, та все менше. Телебачення і кіно заскочилось такими трюками, котрих не відтвориш пером на папері. Та й розум стомився від тупиків, в котрі заганяють витівники. За безмежними гонитвами та вбивствами, за адюльтерами та шахрайством персонажів нема перспективи. Тобто, нема життя.

Тому знову й знову хочеться дістати томик Нечуя-Левицького, Коцюбинського чи Тютюнника і відчути, як то воно насправді жили наші предки.

Об'єднати вміст