Жінка-УКРАЇНКА

…Старі скульптури левів, витесані з моноліту пісковика, стиха зітхають уві сні, сторожачи обабіч високі сходи до входу в ошатний маєток. Вони ще пам’ятають той час, коли височіли біля Графських воріт і один – радісний – вітав панських гостей, а другий – із сумним виразом – проводжав із маєтку незнаних і знаних нині графів, поміщиків, купців, мистецьку, культурну та наукову еліту, тих, хто приїздив розважитися, наснажитися, відпочити, повчитися, переховатися від переслідування, радісно в’їхати, щоб жити до віку, чи осоромлено полишити Самчиківський замок…

Поезія – то завжди неповторність, як зазначав класик. Дійсно, поети одне на одного не схожі. Вони різняться між собою – життєвим шляхом, поглядами на творчість і на людину у творчості, ціннісними та творчими пріоритетами. Але спільним є одне – любов до поезії, до людини, до життя.

Випускниця Університету «Україна» Альона Загребельна – родом з міста Миронівка Київської області. Закінчила Миронівську ЗОШ № 3 і Богуславське професійно-технічне училище. Згодом доля привела її в Університет «Україна», який вона закінчила 2012 року (спеціальність – «журналістика»).

Розмова в студії із Олександром Апальковим, редактором міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas", 11.07.2014 року.

Юрій Мушкетик живе з онуком на дачі в Кончі-Заспі під Києвом. Трикімнатну квартиру в столиці здає.

– У кого паркан високий, там багатії живуть, у кого сітка – то письмен­ники, – казали ви, як була у вас чотири роки тому. А зараз у вас паркан, – заходжу на подвір’я до 85-річного Юрій Мушкетика.

Він живе на письменницькому хуторі в Кончі-Заспі під Києвом. 1955-го Микита Хрущов виділив землю під дачі літераторам. Усім тодішнім класикам – Андрієві Малишку, Миколі Бажану, Петрові Панчу, Андрієві Головку, Олесеві Гончару, Наталі Забілі та іншим – усього 27. Отримали по 45 соток, зібрали гроші за гонорари й звели майже однакові одноповерхові будинки.

Кажуть, талановиті люди – талановиті у всьому. Іноді це «правило» хибить, а не у цьому випадку. Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова» Оксана Радушинська – одна з найталановитіших поетес сучасності, яка, проте, не побоялася спробувати своє перо і в художній прозі. І недарма. Цьогорічна нагорода – є лише ще одним свідченням того, що мисткиня на правильному шляху. Багатий внутрішній світ літературних персонажів, карколомний сюжет, який тримає читача у напрузі до останнього слова, повернення до призабутого світу наших предків – роман «Коли сонце було стозрячим.