Інтерв'ю

Олександр Косенко: «Спілка письменників має чарувати світ енергетикою слова, а не постачати наполеонів для палати №6»

– Олександре Івановичу, поясніть, будь ласка, чому літератори так прагнуть стати членами Спілки письменників, а ті, кого туди не приймають, створюють альтернативні організації-асоціації, конгреси тощо. Може, це робиться з міркувань престижу? Мовляв, якщо ти не в Спілці, то ніби й не справжній письменник, а самозванець, аматор чи навіть графоман. Чи перебування в лавах Спілки дає певні матеріальні чи якісь інші житейські вигоди?

Квіти, добро і кохання на картинах Інни Валітової

Настала осінь. Листя навкруги все більше наливається золотом і багрянцем і – опадає. Але так хочеться ще хоч трішки тепла і сонця, бодай крапельку весняно-літніх барв. І де ж їх віднайти, ті барви, ті яскраві уламки літа і весни? У музеї. Так, так. У музеї. 17 жовтня 2014 року у приміщенні Національного музею медицини України відкрилася персональна виставка Інни ВАЛІТОВОЇ «Кохання поза часом».

Сергій Пантюк: «Не хочу, щоб Спілка письменників була тихим болотом з німими жабами!»

Незабаром Національну спілку письменників України очолить новий голова. Обиратимуть в кінці листопада, але вже сьогодні письменники обговорюють між собою, хто це може бути. Бо дуже важливо, аби ватажком еліти українського письменництва стала людина слова і діла, послідовний реформатор, комунікабельний, ініціативний, дієвий керівник. 

З цього приводу спілкувалася із Сергієм Пантюком – відомим письменником, видавецем, громадським діячем, секретарем Національної спілки письменників України, головою її приймальної комісії. На сьогодні він – один з реальних претендентів на посаду голови НСПУ. 

– Пане Сергію, Ви один з кандидатів на посаду голови НСПУ. Що підштовхнуло Вас до прийняття даного рішення, особливо в такий непростий для країни час?

Єлизавета Стрий: «Митець до кави» триватиме, поки триватиме війна»

Єлизавета Стрий – студентка 3-го курсу Києво-Могилянської академії. Мистецтво в житті дівчини було і залишається знаковим явищем. Воно й не  дивно, бо з раннього дитинства Ліза грає на фортепіано, є переможцем низки музичних конкурсів, серед яких – і міжнародні; пише вірші і прозу, а також любить організовувати цікаві мистецькі заходи. Всеукраїнський благодійний інтернет-аукціон «Митець до кави», перший етап якого «розвіртуалізувався» 5 жовтня в Будинку письменників НСПУ – перший масштабний проект талановитої дівчини.

Наша коротка розмова саме про це.

- Як виникла ідея проведення благодійної акції «Митці до кави»?

Литовська поетеса з українським корінням: «Для мене велика гордість – належати до української нації»

Цікава людина з цікавою долею… Ми познайомилися з нею кілька років тому на поетичному фестивалі в Болгарії. Відтоді стали добрими подругами. Якось Інга сказала мені: «Я мрію про те, аби мої вірші зазвучали мовою мого дитинства…». Мене зворушила така її мрія. Тому почала перекладати… Так з'явилася на світ книга «В ім'я любові». Українською мовою. В українському видавництві «Гамазин».

Трохи про авторку. Українка за походженням, Інга Крукаускене народилася в селищі Лиманське на Одещині. З 14-ти років мешкає в Литві. Працювала в МВС, у Службі Безпеки Незалежної Литви, Службі Охорони Краю, Службі Охорони Президента, Оперативній службі управління контррозвідки. Народила п’ятьох дітей. Інга – невтомна мандрівниця, лідер, популярний бізнес-тренер міжнародного класу, автор циклу тренінгів «Школа життя з Inga Dream».

Чарівні «Вандри» Олександра Юрченка

Чудового погожого дня, 26 вересня 2014 року, в рамках спільного проекту «Культура +» галереї «Аrka», телеканалу «Культура» та Національного музею медицини України відкрилася виставка художника Олександра Юрченка «Вандри». Серед полотен представлені пленерні пейзажі та «фігуративні» полотна. Слоган виставки – «Вандри по-українськи!» Організатором виставки є галерея «Аrka» та її незмінний керівник і гостинний господар – Руслан Руно. А незмінними медійними партнерами заходів галереї «Arka» є, зокрема, телеканал «Культура» та Імідж-центр Університету «Україна».

Солдат Ігор Коцюбинський — гідний України і великого прадіда

Нещодавно ми опублікували в «Деснянській правді» матеріал «Оаза високої культури і духовності», в якому в. о. директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського Наталія Коцюбинська розповіла про підготовку до святкування 150-ліття з дня народження Великого Сонцепоклонника, видатного українського письменника, котрий тривалий час жив і працював на Придесенні, створивши тут свої найкращі твори, які увійшли до скарбниці світової класики. В цьому інтерв’ю, відповідаючи на моє запитання, пані Наталія сказала, що її чоловік, Ігор Коцюбинський, директор музею, захищає нині нашу Незалежність на Сході України, в Донбасі. 

Оксана Радушинська: «Живучи у світі людей, треба намагатися не перестати бути людиною»

Оксану Радушинську шанувальники української літератури знають як прекрасну письменницю, журналіста. Але окрім всього цього вона веде ще й активне громадське життя.

Допомагати іншим не на словах, а на ділі, тим, кому може, і хто цього найбільше потребує - ось ті завдання, які вписує у свій життєвий розпорядок щодня. 

Оксано, на Вашій сторінці у Фейсбуці повідомлення про те, що комусь необхідна допомога (зазвичай хворим) з’являються частіше, ніж зразки творчості. Це тому, що Ви знаєте самі як нелегко бути з бідою наодинці? Чи тут щось інше? 

Випускниця університету «Україна» Світлана Проніна дарує свою творчість дітям

Киянка Світлана ПРОНІНА пише вірші та казки. Свої твори жінка адресує наймолодшим читачам – дітям. Світлана закінчила Університет «Україна» (спеціальність «Українська мова та література») і з тих пір – дарує всю себе дітям, і не лише у творчості. Світлана працює учителем. І це при тому, що вона має серйозні проблеми із зором. Але хіба можуть обмеження здоров’я стати на заваді необмеженому польоту душі та серця? Авжеж, ні. Про вірші, дітей та Університет «Україна» – говоримо зі Світланою ПРОНІНОЮ.

"Дружина Сосюри курила і матючки в розмову вставляла. При тому була дуже розумна"

Павло Загребельний був найбагатшим письменником України, та більше за всіх і написав – каже Михайло Слабошпицький, письменник і видавець

– У мене хаос – що дома, що тут, – 68-річний Михайло Слабошпицький прочищає від книжок місце на шкіряному дивані у своєму кабінеті у видавництві "Ярославів Вал", в центрі столиці.

У прохідній кімнаті попід руки стоси запакованих видань. Пахне віддрукованими аркушами. У кабінеті книжки – на полицях, робочому і журнальному столах.

Еліна Заржицька: «Дитяча література - стежка в майбутнє, якою йтимуть наші діти»

Еліна Заржицька - дитяча письменниця з Дніпропетровська. А ще - одна з найактивніших учасниць порталу «Жінка-УКРАЇНКА».  Для дорослих не пише ніколи (зазвичай - про них). Щира, добра, толерантна, як і її твори. Вона має ключик, яким вміло відчиняє дверцята до маленьких читацьких сердець.

Говорили, звичайно ж, про творчість, яка на троні її долі займає одне з найпочесніших місць.

— Еліно, Ви пишете для дітей. Чому обрали саме жанр дитячої літератури?

Казкові книжки

Іван Андрусяк - письменник і видавець, який нещодавно заснував видавництво «Фонтан книжок». Спілкувалися з ним напередодні Форуму видавців у Львові.

«Фонтан казок» - видавництво, яке має на меті донести до дітей цікаву і потрібну літературу. Що вже зроблено і що в найближчих планах?

Ми офіційно, за документами, засновані в березі, системно працюємо з травня цього року, а днем народження нашого видавництва вважаємо 6 липня, коли на фестивалі «Країна мрій»  вперше вийшли на люди зі своїми на ту пору двома першими книжками – збіркою казкових оповідань «Коротунчик» Олега Чаклуна, оформлену Ольгою Пилаєвою, і моєю повістю-казкою «Третій сніг» з ілюстраціями Ольги Кузнецової.

Об'єднати вміст