Так називали Павла Тичину поети-сучасники
27 січня в Пісках Бобровицького району святкували 125-річчя з дня народження видатного українського поета, який прославив рідне село на весь світ.
В урочистостях взяли участь жителі села та району, а також гості із Києва, Чернігова, Коропа, яких зустрічали на пісківській землі із короваєм та піснею. Розпочалося святкування з покладання квітів до пам’ятника поета. Далі всіх шанувальників творчості генія українського слова чекало чудове мистецьке свято в стінах сільського будинку культури.
Завжди зі щирою, зворушливою радістю приїжджаю до Ічні. Адже в цьому мальовничому, затишному містечку мешкає дивовижний і шляхетний добродій, друг та побратим по перу, – Станіслав Гаврилович Маринчик. Людина-легенда, дбайливий і непосидючий чарівник, в гості до якого часто, за будь-якої нагоди, приїжджають відомі й талановиті люди з усієї нашої держави: видатний письменник, Герой України Юрій Мушкетик, знаменитий науковець, Шевченківський лауреат, академік Микола Жулинський, знані громадські діячі Віталій Шевченко (до речі, тато Андрія Шевченка – Посла України в Канаді), Микола Вощевський, Поети Божою милістю, лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка – Леонід Горлач та Дмитро Іванов… Якщо всіх перераховувати, то доби не вистачить!
Щороку поважна Асоціація культури народів Казахстану «Золотий вік» та відомий журнал «Тамир» (філософія, культура, мистецтво) нагороджують Міжнародною гуманітарною премією «Золотий асик» знаних письменників, перекладачів та науковців із різних країн світу за їхній внесок у відродження, збереження та пропагування казахської культури. Рішення про нагородження приймає фахове журі, до складу якого входять представники Казахстану, США, Канади, України, Словенії, Туркменістану, Швеції, Вірменії, Білорусі. Нагадаємо, що лауреатами цієї премії у 2014 році стали відомі в Україні та світі письменники Сергій і Тетяна Дзюби за книгу «Остання кочівля любові», яка вийшла торік у Казахстані та Україні в перекладі видатного казахського письменника Ауезхана Кодара.
Днями в Болгарії відбулося вшанування трьох національних геніїв: поетів Пейо Яворова, Христо Ботева та Дімчо Дебелянова, що стало знаковою подією у слов’янському світі. Взяли участь у вшануванні і зарубіжні літератори — Любомир Груєвські з Македонії, Людмила Снітенко з Росії та Олена Марченко з України.
Олена МАРЧЕНКО закінчила Ніжинський університет, очолювала прес-службу управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, нині працює в Національному культурному центрі України у Москві. Член Національної спілки письменників України. Ось що вона розповіла:
— Ця непересічна подія є новим проектом Слов’янської літературної та артистичної академії, яка за останній час видала три розкішних томи поетів: Пейо Яворова "…З тобою, Вітчизно рідна!", Христо Ботева "Ліс зашумить, вітер повіє..." та Дімчо Дебелянова "Поет білоквітої вишні".
Міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» оголошено V-й міжнародний поетичний конкурс «Чатує в століттях Чернеча Гора»
Це літературне змагання поетів має відбуватися до Всесвітнього дня книги відповідно темі ліричного віршу «ХТО ЖИВ ІЗ КНИГОЮ, ТОЙ ДВІЧИ ЖИВ!», і полягає у художньому втіленні значення Книги у становленні людини.
УВАГА!
Спеціальний випуск ВІСНИКА конкурсу буде презентовано на міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», що відбудеться 20-24 квітня 2016 року у м.Києві.
Приємна новина надійшла з Канади – відомі письменники і журналісти з Чернігова: Тетяна Дзюба (Тетяна Анатоліївна також і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій) і наш колега з газети «Деснянська правда» Сергій Дзюба нещодавно стали лауреатами почесної міжнародної нагороди – премії імені Ернеста Хемінгуея в номінації «Країни і континенти» за зміцнення творчих зв’язків між народами (див.
Подія відбулася 9 січня 2016 року в Римі в палаці St. Regis Rome.
Артистка повідомила, що ця відмова не вплине на її кар'єру, адже вона матиме дві поїздки в Італію.
Вона наголосила, що цей захід традиційно влаштовують для популяризації іміджу Росії. Організатори ні в якому разі не хотіли презентувати її як співачку з України.
Десь у першому чи другому класі я мріяв стати колієм. Правдивіше, до цієї мрії мене заохочував дядько Митро — далекий батьків родак, підтоптаний парубок, а заодно і колгоспний тракторист, і неперевершений мисливець і, зрозуміла річ, різальник свиней.
До цього дня в нашій сім’ї готувалися зарані: мати мила трьохлітрові слоїки, миски та ночви, діставала нехитре спорядження для начиння ковбас і кров’янок, батько ще звечора скинув із вишок хліва добротну солому та кілька снопиків льону, принесених із поля спеціально для смаління кабанця. Я теж прокинувся рано, щоб не проґавити дядька Митра.
Як передає Укрінформ, про це повідомили в провінційному уряді Саскачевану.
«Провінційний уряд визнає великий та різноманітний внесок громадян українського походження та визнає 2016-ий роком саскачеванських українців», - зазначили в уряді.
Рєпіна Ольга. НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА. – Х.: Мачулин, 2015. – 180 с., з іл.
Літературні критичні відгуки, зібрані у книзі Ольги Рєпіної «Наш засіб Макропулоса», покликані глибше познайомити читачів із творчістю відомих українських авторів, зокрема дніпропетровських, а також україномовних авторів, які живуть за кордоном.
Книгу рекомендуємо для прочитання поціновувачам сучасної української літератури різного віку, охоплюючи підлітковий і юнацький, оскільки вона формує уявлення про твори авторів, які засобами художнього слова розкривають природу змістотворних складових людського життя. Тому, у книзі приділено увагу таким необхідним у критичній сфері моментам, як-от: патріотичне й естетичне виховання, психологічні особливості сприйняття тексту, а також особистісні характеристики реципієнта.
«Царівна Несміяна» – саме так при нашому скорботному сьогоденні називався спектакль у територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, який наприкінці грудня 2015 р. побачили і три відділення терцентру, і співробітники. Сьогодення таке, що не хочеться сміятися, а тільки сумувати... Але життя є життя, і незламні люди поважного віку, і мужні соціальні працівники особливо потребують турботи, підтримки і новорічного настрою.