Дзюба Сергій

Поетів із Чернігова нагородили у Білорусі

Тетяна та Сергій Дзюби – відомі далеко за межами рідної Чернігівщини та України. Щойно вони стали лауреатами Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного в Білорусі. Цього видатного поета практично не друкували за радянських часів, бо він був віруючим і писав високодуховні вірші. Тепер добродія Веніаміна справедливо вважають класиком у Білорусі. Він уже відійшов у Вічність. Тож на його честь створили почесну відзнаку, якою щороку нагороджують талановитих письменників із різних держав. Головний організатор цієї престижної нагороди – популярний літературно-мистецький журнал «Новая Немига литературная», що видається у  Білорусі, в Мінську, де в № 4 цього року успішно вийшли поетичні добірки Сергія і Тетяни. Підпис головного редактора цього популярного часопису, відомого поета Анатолія Аврутіна стоїть і на лауреатських дипломах.

Цілюща "Живиця" Ярослава Савчина

У видавництві «Discursus» вийшла у світ нова поетична збірка лірики члена нашої Міжнародної літературно-мистецької академії України, поета з Прикарпаття Ярослава Савчина «Живиця». Як акцентує в передмові колега автора, відомий поет, головний редактор літературно-мистецького журналу «Перевал» Ярослав Ткачівський: «Книжка «Живиця» – символічна – десята, з якої струменить життєдайне джерельце добірної лірики вже зрілого автора. Освіжаючий ковток із поетичної кринички Ярослава Савчина не завадить і Тобі, шановний читачу! Адже поетичне слово споконвіку має цілющу силу».

У трьох розділах збірки – «Серцевий дотик», «Стремена вічності», «Ранковий вибух вишень» – струмениться лірична пісня душі автора, який тонко відчуває довколишній гармонійний і дисгармонійний світ.

«Усе ж зберу по світу черепки...»

(Олег Гончаренко. «Астрофізми Вічної Гончарні», в-во «Люкс», Мелітополь, 2016 р.)

Збірка відомого українського поета Олега Гончаренка «Астрофізми  Вічної  Гончарні» – книга дивна… Я би сказав навіть – дивовижна. Дивна і дивовижна за задумом, за ідеєю написання, за способом втілення цієї ідеї в життя. Погодьмося, сучасна література, в якійсь мірі, є продуктом сучасного поспіху буття. Легкість і швидкість (при наявності коштів, звичайно) переходу текстів з іпостасі рукопису в іпостась книги, визначена сучасними технологіями, привчила і авторів, і читачів мало звертати увагу на таку цінну рису справжньої творчості, як естетизм.  Від «Астрофізмів» же віє навіть не естетизмом, а якоюсь вистражданою аристократичністю. В авторській передмові Олега Гончаренка читаємо: «… Гончарний Круг буття продовжував крутитися, руки аж злітали над роботою, серце аж співало…» А ще далі: «Отак поволі ставав я Гончарем. А глеків ставало все більше».

Румунія стала ближчою

Письменники та журналісти з Чернігова Сергій і Тетяна Дзюби (пані Тетяна – ще й відомий науковець, доктор наук із соціальних комунікацій) днями вступили до Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії (м. Бухарест). Президент румунської Академії, видатний поет, композитор, перекладач, видавець і громадський діяч Пауль Полідор, вручивши дипломи-посвідчення українцям, висловив сподівання, що відтепер співробітництво між творчими елітами наших держав розвиватиметься значно активніше.

Щойно побачив світ журнал румунської Академії, присвячений Тетяні Дзюбі – фото знаної українки вміщено на обкладинку часопису. У журналі надруковано більше двадцяти віршів Тетяни румунською мовою в перекладі Пауля Полідора. Часопис уже викликав значний резонанс у літературно-мистецьких колах Румунії.

Українці – серед лауреатів казахської нагороди!

Письменники з України, Канади та Німеччини стали лауреатами премії «Золотий асик» у Казахстані. Нині відзначено відомого українського поета, прозаїка, критика, науковця, Шевченківського лауреата Василя Слапчука, письменницю, кіносценариста, головного редактора журналу «Новий Світ» Олену Жукову (нині вона мешкає в Канаді, а родом – з України), головного редактора газети «Перекрёсток Виннипег», заступника головного редактора журналу «Новий Світ», письменника та публіциста Михайла Співака (Канада) і знаного верхньолужицького, німецького поета, громадського діяча Бенедикта Дирліха.

Літературний Чернігів, № 2/2016

LC2016-2Зустрічайте повну електронну версію щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», №2 (74), квітень-червень 2016.

ЗМІСТ

ПОЕЗІЯ, ПРОЗА

  • Дмитро Кремінь. Поезія
  • Анастасія Юник. Новели 
  • Ігор Фарина. Поезія 
  • Станіслав Шевченко. З садів земних і небесних. Поезія
  • Михась Ткач. На призабутій дорозі. Новела 
  • Ірина Васильківська. Жіноча доля. Поезія
  • Віталій Леус. Шрам на серці. (Уривок з повісті) 
  • Михайло Кушніренко. Ніхто, окрім нас. Поезія
  • Оксана Неділько. Новели
  • Дмитро Мельниченко. Поезія
  • Валерій Конаш.  Нірвана. П’єса (Закінчення. Початок – число 1 (73) за 2016 р.) 
  • Петро Пулінець. Поезія. 
  • Володимир Фриз. Історії неповторного Подолу. 
  • Анатолій Редько. Поезія. 
  • Ілля Левченко. Історія одного роду
  • Ісаак Клейнер. Поезія.

Коли зацвітає липа....

Біля памятника Яну СмолеруНещодавно у Німеччині відбувся 38 Міжнародний фестиваль лужицької поезії. У ньому взяли участь та отримали відзнаки і письменники з Чернігова – Тетяна та Сергій Дзюби. Пропонуємо вашій увазі розповідь Тетяни Дзюби про подію.

Сьогодні важко сказати напевно, склалося так випадково чи ні, але фестиваль у Будишині відбувається зазвичай, коли липи вкриваються духмяними суцвіттями. Один з організаторів літературного свята  – Альфонс Вічас зриває запорошену медовим пилком китицю і простягає мені:  – Липа. Це дерево для лужичан є таким же символом, як для українців калина. Триколірний (у барвах лужицького стягу) листок липи зображують на авто, спорудах, сувенірах. Він – маркер, знак приналежності до лужицької спільноти. Дерево липи з корінням намальоване на гербі серболужичан. Утім, шанобливо, як до національної емблеми, до липи ставляться не лише лужицькі серби. Вона наявна у символіці й інших західних слов’ян: чехів, моравів, словаків.

Відзнака за патріотизм

Міжнародна літературно-мистецька Академія України втретє назвала відомих патріотів (письменників, журналістів, видавців, громадських діячів, меценатів), удостоєних щойно міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи. Нагороджені:

1. Грузинський та український поет, перекладач, літературознавець (доктор філологічних наук, професор), дипломат, державний та громадський діяч Рауль Чілачава;

2. Поет, головний редактор газети «Літературна Україна» Станіслав Бондаренко;

3. Літературознавець, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран;

4. Письменник, голова Літературної спілки «Чернігів», головний редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач;

5. Заступник голови «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський;

6. Письменник, перекладач, дипломат Сергій Борщевський;

Галимкаір Мутанов (Казахстан): «Казах, який виріс на гриві коня, характером схожий на нього!»

Галим МутановГалимкаір Мутанов народився 27 березня 1957 р. в селі Бельтерек Жармінського району Східно-Казахстанської області, в Казахстані. Доктор технічних наук, професор, ректор Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Автор понад 400 наукових публікацій. Член Всесвітньої Академії Мистецтв і Наук (The World Academy of Art and Science); віце-президент та академік Національної академії наук Республіки Казахстан; віце-президент Євразійського економічного клубу вчених; президент Національної академії наук вищої школи Казахстану. Заслужений діяч науки і техніки РК.

Відзначений багатьма високими державними та міжнародними нагородами Казахстану, Франції, Англії, Польщі, Росії, Португалії, Ірану, Йорданії... Почесний доктор і професор понад десяти університетів світу.

«Ми брали в полон російських солдат і офіцерів...»

Сергій Петраускас – людина волелюбна, мужня та небайдужа. Говорить те, що й думає, що наболіло, не любить лицемірства та фальші. Такому віриш одразу! Адже чоловік, котрий пройшов пекло жахливої війни, просто не може бути інакшим. Наш співрозмовник – голова Спілки учасників бойових дій АТО Ічнянського району. Ми пообіцяли, що не згладжуватимемо його таку відверту, проникливу розповідь, бо це – правда, якою б гіркою вона не була.

– Сергію Сігітасовичу, ви – учасник оборони Луганського аеропорту...

– Так, мій позивний – «Ящур»... Власне, як це було, говорять правду лише очевидці та волонтери. Там був перший котел, подібний до Іловайського котла та Дебальцевського. Командування воліє не згадувати тих боїв, адже солдати були залишені напризволяще, в хаосі війни, і діяли буквально на свій розсуд. Вижили найсильніші й ті, кому пощастило...

– Але давайте про все по порядку. Ви родом – з Ічні? Скільки вам років? Хто ви за національністю? Адже прізвище – прибалтійське.

Талановита відвертість Тетяни Череп-Пероганич

Відгук на книгу "Осінь дорослої жінки" : поезія, п'єси, твори в перекладі іншими мовами / Тетяна Череп-Пероганич. — Київ : Український письменник, 2016. — 112 сторінок, ISBN 978-966-579-499-8

Нова книга «Осінь дорослої жінки» поетеси Тетяни Череп-Пероганич, відомої, талановитої землячки, котра народилася на Придесенні,  дає змогу кожному читачеві через яскраву поезію побачити й зрозуміти дорослішання жінки, як у творчості, так і в житті. Особливо це легко вдасться тим, хто вже знайомий з проникливими творами пані Тетяни, надрукованими в попередні роки. Це – інші вірші, інше світосприйняття… Сміливо-відверта, вона більше не оплакує втрачене кохання, натомість називає себе сильною жінкою, яку «не просто взять і спопелити».

Героїня поезій у першому з чотирьох розділів книги «Щастя до чаю» сама обирає, сама приймає рішення, сама дає оцінку своїм вчинкам та діям:

«Сто разів від тебе відмовлюсь,
Сто разів не прийду до тебе».

Або:

«Заблукаю у мріях.
Я собі це дозволити можу».

«Чеканне слово Бабеля»

Професійне журі з представників України, Канади та США нещодавно підвело підсумки нового, престижного міжнародного українсько-канадського літературного конкурсу «Чеканне слово Бабеля», присвяченого 125-річчю з дня народження видатного письменника Ісаака Бабеля, котрий жив в Україні у ХХ столітті. Цікавий конкурс проводився в жанрах короткого оповідання та новели, неперевершеним майстром яких був Бабель.

Організатори конкурсу – популярний часопис «Порт-Фоліо» (Канада, м. Монреаль, головний редактор – відомий український письменник Михайло Блехман), а також інші канадські й українські видання і Посольство України в Канаді.

У номінації «Новела» переміг Арсеній Троян (Україна), автор цікавого твору «Небо падає». А лауреатами стали Анна Агніч (США), що надіслала талановиту новелу «Дров’яна піч», та письменник і журналіст із Чернігова, заступник головного редактора обласної газети «Деснянська правда» Сергій Дзюба – його печально-іронічна бувальщина на військову тематику «Дивний Левко» теж набрала значну кількість балів.

Об'єднати вміст