Жінка-УКРАЇНКА

Світлого святкового дня  Благовіщення в Національній бібліотеці України В.І.Вернадського (НБУВ) відбулася непересічна подія – свою нову ліричну збірку «Життя триває» презентувала провідний фахівець НБУВ, керівник Центру науково-бібліографічної інформації, д-р наук із соціальних комунікацій, поетеса Тетяна Добко. Книжка ліричних віршів, поезій громадянської й філософської тематики нещодавно побачила світ  у київському видавництві «Світ Успіху».  Винесена в заголовок книжки буденна фраза «Життя триває» несе в собі глибокий зміст, емоційну і вольову наснагу, вміщені в ній поезії наповнені життєствердним началом.

На зустріч з поезією Тетяни Добко прийшли численні її друзі, рідні, колеги, багато творчих людей – поетів, художників, бібліотекарів – аби розділити радість творчого успіху поетеси. Зворушливу атмосферу створювали модератори заходу: Ольга Вакульчук (завідувач відділу газетних фондів НБУВ, канд. іст. наук) та Інна Ступерська  (провідний   бібліограф НБУВ).

У Дніпропетровській Центральній міській бібліотеці відбулася презентація Всеукраїнського освітньо-культурного проекту «Рідний край у словах і барвах».

Проект замислювався як всеукраїнський, але в процесі подачі робіт набув статусу міжнародного. З поданих творів було обрано близько ста від 54 авторів з Києва, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької і Чернівецької областей, а також з м. Нетанія (Ізраїль) і м. Сіфорд (Вірджінія, США).

Далі до проекту долучилися школярі і студенти. До віршів, оповідань і кількох повістей сучасних українських авторів було намальовано понад 200 ілюстрацій. Загалом обсяг самої електронної книги – 672 сторінки. Два розділи «Світ навколо нас» і «Барви України» адресовані дошкільникам і школярам молодшого шкільного віку, розділи «Людина і Природа» та «На порозі майбутнього» – для середнього і старшого шкільного віку. Загальний час озвучення книги складає понад 10 годин аудіозапису. Також за мотивами творів було створено 5 анімацій.

Він був великим подвижником святої справи збереження пам'яток історії та культури — понад 40 років очолював цю справу в західному регіоні Укрраїни. Ставши в 1964 головним архітектором Львівської реставраційної мастерні, перетворив її в самостійний регіональний Інститут «Укрзахідпроектреставрація», який очолював до 2005.

Триває збір коштів на пам'ятну дошку народному архітекторові, проект якої затверджено рішеннями Управління архітектури Львівської міськради і Міністерства культури України. Дошку планується встановити 16 квітня 2016 в Бернардинському дворику міста Львова. 

Всі благодійники, що перерахували не менше 50  гривень на картку ПриватБанку: 5168 7553 0334 1420, візьмуть участь у безпрограшній лотереї. Бажаючі також запрошуються на аукціон.

Група українських дітей в рамках міжнародного соціального проекту «Діти за мир у всьому світі», який об’єднує 35 країн світу, відвідали парламент Швейцарії. Учасників цього проекту привітали Голова Національної Ради Швейцарії, співголова Групи «Дружба з Україною» Кріста Марк Вальдер та Другий Віце-голова Національної Ради Швейцарії Д. де Бюман.

Всі присутні долучилися до проекту, написавши на символічних голубах побажання миру та розмістивши їх на створеній руками дітей карті України.

Люди незламної вдачі – ними багата українська земля, і це одночасно є славою і докором.

Славою, бо пройшовши усі випробування, такі люди не озлоблюються, а знову вірять у істину і пропагують її. А докором – бо найгіршими випробуваннями сильній людині часто стає сучасне їй суспільство. Уродженець тернопільського Росохача Степан Сапеляк (український письменник, літературознавець, правозахисник) кращі роки свого життя провів ув'язненим лише за те, що звинувачувався у піднятті українського стяга ще в далеких 70-х. Влада розцінила це як спротив державному устою і негайно здійснила обшук вдома у Степана. Старенька мама Ганна як сьогодні пригадує: «Прийшли до нас у дім, були в цивільному. Питали за сина і питали, чи не маємо схованої зброї чи книг. За зброю відказала зразу, що ми таким не займаємося, а книги маємо, і то багато, але чого би ми їх ховати мали», - щиро не розуміла звинувачень жінка... Згодом вона мужньо витерпить усе – і арешт сина, і його заслання (де провідувала його і просила Бога, щоби Степан живим лишився)... Її любові вистачило на те, аби дочекатися свого Степана, хоч як було важко.