Жінка-УКРАЇНКА

26 березня 2016 року в Муніципальній Галереї мистецтв (м. Київ, вул. Драйзера, 6) за підтримки всеукраїнської громадської організації «Фонд підтримки і розвитку мистецтва та спорту «Єдина країна» відбулася презентація виставки «Квіткове дитинство».

Це соціальний проект, котрий зініціював колектив творчих людей і всеукраїнської громадської організації «Фонд підтримки і розвитку мистецтва та спорту «Єдина країна», а також Олена ЧИНКА. Олена – майстер спорту України, срібна призерка Чемпіонату світу зі спортивних танців на візках, переможниця Національної премії «Гордість країни», володарка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Вона закінчила Університет «Україна» (Інститут філології та масових комунікацій), має диплом із відзнакою.

 Автору слів «Бабусиної колискової» — від автора музики

Я ще візьму за руки Долю
І — очі в очі — усміхнусь:
— Спасибі, що такого болю
Мені завдала, не комусь.

Ці рядки вимовила жінка, що потерпала від нестерпного болю, який не могли вгамувати найсильніші знеболюючі. Вже несила було записати, продиктувала чоловікові, щоб набрав на комп’ютері... Жінка, якій цього березня виповнилося б 75 років.

Тримаю в руках книгу віршів. Натрапляю на такі, що рвуть серце. Перечитую по декілька разів, намагаючись вникнути у драматургію, осягнути філософську глибину, відчути особливості мови автора, адже переконуюсь: композитор і поет дуже близькі між собою, і у віршах знаходжу те, що не може не хвилювати, заворожувати, проникати глибоко в душу: щирість і радість, щедрість і світлість і водночас тугу, біль і сум. Часом навіть навертаються сльози: адже це не просто написано, а пережито — кожну літеру, кожний рядок. Висловлено стисло, насичено і при всій глибині — легко для сприйняття.

3 квітня, неділя, Початок о 19.00

Колонна зала  імені М.В.Лисенка Національної філармонії України (Володимирський узвіз,2).

– Національний камерний ансамбль «Київські солісти» 
– Художній керівник народний артист України Олесь Ясько 
– Диригент – Еркі Пехк (Естонія)

«Музичні діалоги. Україна-Естонія» – черговий концерт із серії міжнародних проектів «Київських солістів». Представляє музику  естонських композиторів – класиків та сучасників, а також «сучасних класиків» Бела Бартока та Такеміцу Тору із естонським диригентом Еркі Пехком.

«Золотий кларнет» ‑ друга цьогорічна літературна премія Ігоря Астапенка, яку він отримав 28 березня 2016 за книжку «Щільник» (видавничий дім Дмитра Бураго. Київ – 2015). Перерва між перемогами ‑ два дні. Першою була «Гранослов». Під час церемонії дипломант «Гранослову» за перше місце у номінації «Поезія» Ігор Астапенко випромінював невимовну радість. Принаймні це помітно з фото сесії. А ось наступна поетична перемога заскочила Ігоря. Він був емоційно стриманий і зізнався, що вона стала для нього несподіванкою. Коли «батько» «Золотого кларнету» Вано Крюгер вручав Ігорю Астапенку нагороду: символ золотого кларнету – круглу медаль, яку прикріпив Ігорю на піджак, і пухкий конверт від Національної спілки письменників України, ‑ радості поет Астапенко не виказав. Чому, запитала, бо сиділа поряд з ним у ресторації з франц узькою кухнею. Він сказав, що слва його почала лякати. Друга нагорода стала сигналом, що з його поетичним натхненням щось коїться. «Три місяці вже нічого не пишу», ‑ зізнався. – «Тому випробування славою почалося».

***  

  Петрові Ковальчуку присвячую

Усміх через скельця окулярів…
Мова, ніби трохи іронічна.
Друже Петре, де Ви? Де Ви зараз?
На якій планеті чи орбіті?

Ще донині нам щодень здається:
Варто лиш набрати хатній номер –
І розмова знову розіллється,
Ми почуємо Ваш незабутній голос.

Чи зустрінем Ваше щире слово
На газетних шпальтах, в мудрих книгах,
Й знову зазвучить знайома мова
І додасть комусь наснаги й сили.

Друже Петре, де Ви? Де Ви зараз?
На якій планеті чи орбіті?
Ваші книги й Ваше щире слово
Завжди житимуть на цьому білім світі.