Публікації

Повертайся живим!

Так називався літературно-музичний вечір, проведений в лютому  Дніпропетровською обласною організацією Конгресу літераторів України (ДОО КЛУ) в актовому залі дніпропетровської Центральної міської бібліотеки. Цей захід був присвячений доблесним українським захисникам в зоні АТО і кожному справжньому громадянину України, який (і був, і є) готовий битися за рідну землю до останньої краплі крові, не щадивши себе і свого життя.

У православних та греко-католиків розпочався Великий піст

У православних та греко-католицькій церквах Великодній піст — час духовної підготовки віруючих до свята Великодня — цьогоріч розпочинається у понеділок, 23 лютого.

Уже перші християни у день єврейської Пасхи розпочали практику поминання мук та смерті Ісуса Христа. Для того, щоб належно провести цей день, вони вирішили проводити його у пості. У первісній Церкві цей 1-3-денний піст вважався не передпасхальним постом, а самою Пасхою.

«Ти створена нести життя…»

Напередодні свята «Всіх закоханих» у київській мистецькій галереї «Марко» було відкрито чергову персональну виставку малярства народного художника України Володимира Слєпченка.

У анонсі до неї організатори і автор зазначили, що вернісаж присвячено найгероїчнішій і найблагороднішій українській жінці сьогодення, - волонтеру, бійцю, лікарю АТО. Під час відкриття і протягом місяця експозиції проводитиметься благочинний «тихий аукціон» збору коштів для зони АТО , волонтерських програм і забезпечення потреб поранених. Ім’я Володимира Слєпченка, який сповідує напрямок романтичного символізму, широко відоме не лише в Україні. З 1970 року мав понад 50 персональних виставок  від Польщі до Японії, написав портрети патріархів Мстислава, Філарета, Папи Іоанна Павла ІІ, Хілларі Клінтон та інших видатних особистостей. 

20 кращих книжок 2014 року (версія письменника Сергія Дзюби)

Немало читаю, тож мене періодично запрошують оцінювати книжкові новинки. Був експертом у Костянтина Родика (в його «Книжці року»), потім – у рейтингу десяти кращих книг «Української літературної газети» (часом запрошував Михайло Сидоржевський), ще оцінював «Кращу книжку року» в Чернігові… А цього разу захотілося самому скласти рейтинг нових цікавих книг. Просто так. Це – виключно моя думка. Отже:

1. Кость Москалець. Сполохи : есеї (Львів: ЛА «Піраміда»);

2. Курт Воннеґут. Бойня номер п’ять : роман; переклад з англійської Володимира та Лідії Діброви (Л.: ЛА «Піраміда);

3. Володимир Даниленко. Грози над Туровцем : хроніки (Львів: ЛА «Піраміда);

Прийшла громниця - скидай рукавиці

15 лютого православною церквою відзначається свято Стрітення Господнього в пам’ять про Ісуса – дитину. Цього дня Його батьки Марія і Йосип принесли 40-денне Немовля до Єрусалимського храму. Святе подружжя першими зустріли праведний старець Симеон і пророчиця Анна, які поблагословили маленького Ісусика і воздали йому хвалу, як сину Божому.

В народі це прадавнє свято має назву Зимобор, Громниця або Громиха. Цього дня у церквах святять воду і свічки, які називають «громничними», бо їх запалюють перед образами під час грози, щоб оберігати людей і тварин від грому, блискавки, повені та іншого лиха. За переказами, саме у цю зимню пору можна почути грім чи побачити блискавку. Стрітенська вода, яку тримають лише до Великодня, так само, як і Йорданська, вважається цілющою, – нею лікують хворих, найкраще вона допомагає від пристріту, «злого ока»; напувають худобу, птицю «щоб здорові були», кроплять вулики, «щоб краще бджоли роїлися». Дбайливі господарі перевіряли запаси хліба і кормів: якщо лишалося менше половини, починали витрачати ощадливіше.

Жителька Хмельниччини здалася у полон сепаратистам, аби врятувати життя сина

Марія Панасюк з Нетішина покинула все, аби знайти свого 20-річного сина, який зник в зоні АТО. Дізнавшись, що її Андрій знаходиться у сепаратистів, жінка поїхала на Схід. Сім діб Марія була у полоні, але не зламалася, вона готова була віддати життя заради спасіння своєї дитини.

Брати-двійнята Андрій та Іван  - контрактники 25-ї десантної частини у місті Дніпропетровськ.  Їхня мати Марія Панасюк постійно підтримувала телефонний зв'язок з дітьми. Жінка вірила, що вони повернуться додому живими та здоровими, адже хлопці запевняли, що у них все гаразд.

Наталя Барна про Університет «Україна», життя і музику

Наталя БАРНА – одна з тих, про першу зустріч із ким студенти пам’ятають усе життя. Завжди усміхнена, доброзичлива, уважна, намагається зрозуміти всіх і кожного. Наталя БАРНА – викладач, директор Інституту філології та масових комунікацій Університету «Україна», співачка і поціновувач мистецтва, дружина і мама.

Народилася Наталя Віталіївна у сонячному Криму (м. Сімферополь), з відзнакою закінчила загальноосвітню та музичну школи. 1990 року вступила до Кримського училища культури за спеціальністю «Культурно-освітня робота та музична творчість», яке закінчила 1994 року теж з відзнакою.

Далі було навчання у Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «Музичне мистецтво, культурологія» і теж – диплом з відзнакою та рекомендацією в магістеріум та аспірантуру (1999 р.), тож Наталя Віталіївна продовжила свою освіту і творчий шлях у магістеріумі НАУКмА та аспірантурі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтва за спеціальністю «Іміджмейкерство та його принципи у сфері сучасних арт-технологій». Наталя БАРНА – автор багатьох наукових робіт і розробок у галузі іміджезнавства, вона ‒ викладач, директор інституту. А ще Наталя Віталіївна не уявляє свого життя без мистецтва і музики.

Про що розповідають сни Андерсена?

4105-16-1Катерина ШТАНКО: Завдяки комп’ютеру художник досягає досконалості, але втрачає свою індивідуальність.

Однією з найулюбленіших казок дитинства відомої української художниці була «Попелюшка» Шарля Перро, а у шкільні роки Катерині подобалось грати в спектаклях за мотивами цього твору. Як правило, їй діставалася роль Феї, образ якої закарбувався на все життя. А ще вона пам’ятає свою обіцянку, висловлену на одній із вистав однокласникам, мовляв, коли виросте, то стане справжньою чарівницею.

А що третій празник - Святе Водохреща

Наближається до кінця січень, а з ним – барвисті поетичні різдвяні й новорічні святки, які впродовж двох тижнів у ці непрості, навіть сумні часи, трохи радували нам душу. Але це були не просто святкові дні, а безцінний дарунок наших предків, узагальнений у тисячолітньому досвіді минулих поколінь. У ньому сконцентровані дійства, магічні ритуали та замовляння, повязані зі щоденною працею українців - хліборобів. Хоча первородна сутність звичаїв та обрядів в основному втрачена або використана християнською релігією, вони, як відгомін давньої Трипільської культури залишилися у нашому житті яскравим свідченням генокоду нації.

Нові вершини Світлани Патри /або життя без обмежень

Попри необхідність послуговуватися інвалідним візком, проживання у провінції та активне спілкування насамперед у мережі Internet, героїня нашого інтерв’ю здобула вищу освіту, пише вірші і прозу, активно працює журналістом-фрілансером, бере участь у багатьох творчих конкурсах. Про життя без обмежень розповідає Світлана ПАТРА.

Світлано, 2013 року ви закінчили Університет «Україна» і стали журналістом-фрілансером Імідж-центру своєї alma mater. Ваші роботи про студентів, випускників, викладачів, про університетські заходи постійно розміщуються на ресурсах Імідж-центру в соціальних мережах (на Facebook), на сайті Університету «Україна», на порталі Жінка-УКРАЇНКА, на сайті журналу МИСТЕЦЬКІ ГРАНІ, на сайтах Національної асамблеї інвалідів України (НАІУ) і Спілки громадських організацій інвалідів Києва (СГОІК), на порталі ВИЩА ОСВІТА, декілька робіт опубліковано в журналі «Мистецькі грані» та газеті «Голос України». Скільки робіт про діяльність Університету «Україна» Ви опублікували? Що дає Вам, як журналістові, така практика?

«Кілометри» людського життя від Світлани Талан

З цією письменницею я мріяла познайомитись давно. Двадцять перший книжковий форум став і для неї і для мене першим, тому побачились ми саме у вересневому Львові. Вже тоді я знала, що розповім читачам про цю особливу жінку, але коли зимовий Чернігів подарував ще одну зустріч ( 13 грудня Світлана Талан провела автограф-сесію в книжковому  магазині Клубу Сімейного Дозвілля), збагнула, що час.

Якщо окреслити життя людини кількома реченнями, то інформація про Світлану Талан буде виглядати так.

Світлана Олегівна народилась в сім’ї сільських вчителів. До речі, в перший клас пішла на Чернігівщині в Новгород-сіверському районі.

Закінчила восьмирічну школу в селі Перемога Глухівського району Сумської області, продовжила навчання у Баницькій середній школі. У 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. З п’ятнадцяти років почала працювати позаштатним кореспондентом районної газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – учителем початкових класів. Зараз мешкає у м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дмитро Хоркін:«Українці почали самі брати на себе відповідальність за свою країну і за свої життя»

Дмитро Хоркін – харизматична і цікава особистість. Про цього молодого, талановитого чоловіка багато чого можна розповісти, бо в творчому, професійному житті досягнуто ним немало. Але сьогодні наша розмова про інше, про те, як багато може зробити людина, коли має бажання й любов до країни в якій народилась і живе. 

- Дмитре, Вас знають і поважають як талановитого ведучого багатьох улюблених програм українського радіо, але віднедавна Ви ще й активно ведете волонтерську роботу. З чого все розпочалось? 

- Усе розпочалось з Євромайдану, коли я разом зі своєю колегою Тетяною Литвиновою домомагали людям на Майдані під час сильних морозів, а потім (після перемоги Революції
Гідності), з початком агресії Росії  в Криму, а згодом і на Донбасі, - ми започаткували прямоефірні спецпроекти на Національму радіо України.

Це були ефіри, де ми порушували надважливі теми, робили прямі включення із зони АТО, підтримували бійців. Потім нас, як ведучих не лише радіопрограм, а й концертів, запрошували вести різноманітні заходи на підтримку Української Армії. Нині ми не тільки ведемо, а й повністю організовуємо концерти і в Києві, і у прифронтовій зоні АТО.

Об'єднати вміст