Видатний український письменник, публіцист, видавець, державний та громадський діяч, доктор філософії, перший заступник голови Національної спілки письменників України Володимир Шовковшитний із великим успіхом презентував у Чернігові свою нову, вже резонансну, книжку «Я бачив» – про Чорнобильську трагедію. Зустріч відбулася в обласній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка.
Художньо-документальна повість «Я бачив» – це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, свідка Чорнобильської катастрофи та самовідданого ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино болючу літературу пам’яті й об’єктивну літературу факту. Адже, на думку автора, не існує жанрів поза життям, а воно, життя, є жанром всеохопним. Отож у хвилюючому та проникливому творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС; простежені долі героїв; проаналізовані техногенні, економічні, соціальні та медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха; показані перспективи відродження і повернення забруднених територій у народногосподарський обіг.
Знаний український письменник, голова Літературної спілки «Чернігів» та головний редактор журналу «Літературний Чернігів» Михась Ткач став лауреатом державної літературної премії імені Олеся Гончара. Так високо оцінено його книжку новел і оповідань «Хочеться грози». Також цьогорічним лауреатом цієї престижної нагороди став Шевченківський лауреат, відомий письменник із Луцька, член Чернігівського інтелектуального центру Василь Слапчук. Його відзначено за роман «Та сама курява дороги», який побачив світ у видавництві «Український пріоритет».
Зустрічі співробітників нашої газети з читачами вже стали доброю та цікавою традицією. Протягом досить короткого часу ми не раз виступали в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Ічні, Бахмачі, Куликівці, Городні, Сосниці, а також у Чернігівському районі… І вкотре переконалися: нашу обласну газету «Деснянська правда» читають та по-справжньому люблять. Адже скрізь нас приймають напрочуд гостинно. Тож щиро дякуємо, друзі!
А нещодавно ми з колегами – талановитими журналістками Вікторією Гаврик та Валентиною Науменко – знову побували у творчому відрядженні, тепер – у Борзнянському районі. Тож із задоволенням скористалися нагодою – одразу ж завітали до обласного історико-меморіального музею-заповідника Пантелеймона Куліша «Ганнина пустинь». Оглянули будинок Білозерських, де народилася письменниця й вірна дружина та соратниця П. Куліша – Ганна Барвінок, помилувалися такою ошатною капличкою, поклали квіти до могил видатного письменницького подружжя, а також Василя Білозерського – брата Ганни Барвінок.
В обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм із великим успіхом відбувся ювілейний вечір видатного українського Поета, Шевченківського лауреата, нашого шляхетного земляка Леоніда Горлача.
Автор знаменитих історичних романів у віршах та прекрасної лірики завітав до Чернігова з дружиною Ніною та онуком. Говорив мудро і скромно, читав проникливі вірші. Поетові аплодували стоячи.
Леоніда Никифоровича тепло привітали з 75-літтям його друг та однополчанин – Поет, Шевченківський лауреат, головний редактор обласної газети «Гарт» Дмитро Іванов, професор Олег Васюта (режисер-постановник цього зворушливого свята), генеральний директор обласного філармонійного центру Сергій Теребун (до речі, рідний племінник ювіляра), колеги-письменники Михась Ткач та Володимир Сапон, очільник «Чернігівського земляцтва в м. Києві» Віктор Ткаченко.
Міжнародна літературно-мистецька Академія України вдруге назвала відомих патріотів (письменників, журналістів, видавців, громадських діячів, меценатів), удостоєних щойно міжнародної почесної відзнаки – медалі Івана Мазепи.
Нагороджені: видатний український поет Леонід Горлач, письменник і видавець, державний та громадський діяч, заступник голови Національної спілки письменників України Володимир Шовкошитний, поетеса, прозаїк, перекладач, художниця Анна Багряна, доктор філософських наук, професор Віктор Жадько, письменник, кінорежисер, краєзнавець, публіцист, голова об’єднання літераторів «Криниця» Станіслав Маринчик, прозаїк, журналіст Віталій Леус та директор ПАТ «Кремінь», меценат із Чернігівщини (селище Парафіївка Ічнянського району) Олександр Сенчик.
В Ічні тепло вшанували матерів, чиї сини мужньо стали на захист Вітчизни, а також визначних волонтерів.
«Ічнянці в АТО (сто бійців)» – так називається книжка спогадів вояків, уродженців Ічнянщини, про їх участь у визвольній війні українського народу проти російських окупантів. Водночас це – прониклива книжка пам’яті про героїв-земляків, які не повернулися з цієї жахливої війни, віддали свої молоді життя за свободу нашої України та рідного краю в боротьбі з шовіністичною, зажерливою імперією «царя» Путіна.
Як розповіла автор-укладач книги Олеся Реута, відверті спогади бійців переплітаються тут із загальнодержавними подіями 2014-2015 років. Автор прагнула проаналізувати, пояснити читачам причини віроломної російської військової агресії, об’єктивно дослідити страшні та криваві події захоплення українських територій, причини перемог і поразок нашої армії, зафіксувати моторошні злочини путінського режиму зі слів очевидців війни. Це – наша відповідь кровожерливому кремлівському «імператору», який вихвалявся, що вже за тиждень російські горлорізи дійдуть до Києва. Однак підступний план «Новоросії» зазнав краху – в Україні ожив звитяжний козацький дух!
Ічнянці знову вразили. Дивовижно, як вдається невеличкому райцентру на Чернігівщині влаштовувати такі цікаві, душевні, зворушливі літературно-мистецькі свята, які навіть у столичному Києві зараз рідко побачиш, та й то за участю... наших земляків-ічнянців, як от чудовий виступ у Національній спілці письменників України Ічнянського районного об’єднання літераторів «Криниця», котрий досі самі ж колеги-кияни всім у приклад ставлять – от як потрібно творчі зустрічі організовувати! Воістину провінція – все-таки явище не стільки територіальне, скільки духовне. Недалеким провінціалом і в Києві можна бути, і в Парижі... А Ічня в своєму культурному розвитку – справжня оаза талантів, духовності, патріотизму та національної самосвідомості!
І де, в якому райцентрі України, можуть зустрітися водночас стільки наших видатних співвітчизників?! А до Ічні на Благовіст із Києва завітали Герой України, Шевченківський лауреат, класик сучасної літератури Юрій Мушкетик, літературознавець, директор Інституту літератури Національної Академії наук України, академік Микола Жулинський, відомий письменник і перекладач Станіслав Шевченко, громадський діяч, заступник голови нашого «Чернігівського земляцтва в місті Києві», керівник Ічнянського відділення Микола Вощевський та член Національної спілки письменників України Віталій Шевченко, добре знаний своєю державотворчою та подвижницькою видавничою діяльністю (а його син Андрій, політик, журналіст та дипломат, нині – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді).
Вірш Михайла Петренка "Дивлюсь я на небо" за сприяння Міжнародної літературно-мистецької Академії України перекладено арабською мовою.
Автор перекладу – Абдельваххаб Аззаві (Сирія, Німеччина) – відомий арабський поет та перекладач. Народився у 1981 році в Дамаску (Сирія). Нині мешкає і працює в Німеччині, у Дрездені. Одружений, батько двох дітей. Член Письменницької асоціації Сирії. Почесний член ПЕН-клубу Німеччини. За професією – хірург-офтальмолог. У 2008-2009 роках редагував випуски журналу «Аль-Адаб». Публікує вірші та статті у газетах «Аль-Кудс Аль-Арабі», «Аль-Нахар» та інших знаних арабських виданнях. Учасник багатьох міжнародних фестивалів, зокрема «Молоді європейські та середземноморські діячі мистецтв» (Скоп’є, Македонія, 2009 р.).
Вірші перекладені українською, англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Перша книжка «Випадковий смуток» вийшла в Сирії у 2006 році. Друга збірка, «НОТА – небеса свободи», за участю Омара Хазека (Єгипет), Нікі д’Аттома (Італія) і Тьяго Патрисіо (Португалія), побачила світ у 2012-му в Єгипті.
Вісімнадцять років тому я написав матеріал про цікаву дванадцялітню дівчинку – Наталю Богулю, юну цілительку з Нової Подусівки, яка творить справжні дива – не одному стражденному допомогла!
І почалися дива…
Тоді найбільше мене вразили відгуки людей, з адресами та телефонами, медичними діагнозами до і після лікування. Ось хоча б такий: «Після травми у мене були поганий сон, головний біль, задишка… Особливо я потерпала від різкої зміни погоди! Однак, після цілющих сеансів Наталочки, моє здоров’я нарешті покращилося: сон поступово нормалізувався, голова вже не болить, задишка зникла. Величезне спасибі цій дівчинці!» (з листа чернігівки Вікторії Михайлівни Єщенко).
Відомі українські письменники Тетяна та Сергій Дзюби порадували своєю новою книжкою «Яблука з небесного саду», в якій представлено вірші туркменською (в перекладі знаного туркменського і шведського письменника Ак Вельсапара) та українською мовами. Цю збірку видано дуже ошатно, в твердій обкладинці (в оформленні використано фрагмент картини Густава Клімта «Дерево життя»). Обсяг – 280 сторінок. Це – спільний туркменсько-шведсько-український проект, гарна робота шведського видавництва «ГУН» (м. Стокгольм) та видавництва «Український пріоритет» (м. Київ). Редактор книжки – відомий поет, прозаїк, видавець, заступник голови Національної спілки письменників України Володимир Шовкошитний. Саме він, разом з авторами й перекладачем, і опікуватиметься промоцією книжки в Україні та за кордоном.
Коли я запитав у Сосниці, де знаходиться спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів обласної ради (відома, як школа-інтернат для дітей із вадами слуху), мені одразу ж вказали дорогу та ще й запевнили, що цей будинок знайду вмить, надто вже він відрізняється від інших осель. Так і вийшло – ще здалеку помітив ошатний будинок блакитного кольору. Це було несподівано, однак чудово! Адже торік у болгарській Варні мене найбільше вразили саме їхні оселі – оригінальні, різнобарвні, теплих, світлих кольорів, жодна з яких (на всій вулиці) не була схожою на інші! Там були всі кольори веселки – здавалося, мальовничі, ніби казкові, будинки привітно усміхаються до людей.
Ми знаємо і шануємо відомого в Чернігові композитора та хормейстера Івана Зажитька. Але ж у Івана Андрійовича є син, який продовжив мистецьку династію. Зараз наш земляк Сергій Зажитько – один із найколоритніших та найуспішніших вітчизняних композиторів, відомий у багатьох країнах світу, автор популярних пісень, дотепний пересмішник та майстер оригінальних, неповторних перфомансів.
Отже, знайомтеся: Сергій Іванович Зажитько. Народився 6 грудня 1962 року в Чернігові. Навчався у музичній школі № 1 (клас фортепіано). Закінчив Київську спеціальну музичну школу-десятирічку імені Миколи Лисенка та Національну Музичну Академію України імені Петра Чайковського (клас композиції народного артиста України Євгена Станковича).